Називаючи цей проєкт «гол[o]сні!», ми думаємо про голос як один із чільних способів утвердження присутності й помітності однієї людини чи спільноти серед інших.


Голосні звуки – це звуки, що найупертіше опираються замовчуванню. 


Голосні люди – це люди, що звучать (і голосом, і поза ним), – люди, яких добре чути, –  люди, які (радісно і розмаїто) тут.