трохи пильно і напрочуд темно навколо

ти сидиш не має чим дихати

навколо чудово випрасувана сорочка

не твоя – батьківська

манжети злегка понівечені він її вдягає щодня на роботу

від неї смердить цигарками навіть після декількох циклів прання

тобі важко дихати

ти задихаєшся

а він в ній курить кожної години обговорюючи жінок на роботі з колегами

і чому його жінка мусить і має сидіти вдома – діти

вона сидить вона-молодець вона-покірна

ще висять декілька пар штанів

і ти з дитинства дивуєшся чому в батька найбільше одягу

він працює він заробляє він купує

інколи купує щось і для дітей

та не для тебе

для сестри

нею він пишається більше

вона дівчинка-дівчинка

її можна одягати на показ

з її одягу ти бачиш сукенку для дівча років зо десяти і декілька пар колготів та

бантів

хтось досі одягає дітей в кращих традиціях минулих десятиліть

важко очима знайти сукню для жінок віку твоєї матері

але ти знаходиш

вона підлатана та підшита

тугий корсет

важко дихати

колись зі слів матері

напідпитку

вона носила штани до знайомства з твоїм батьком

але не носить більше

тепер в неї не має пари штанів

тепер в неї пара дітей

їй важко дихати мабуть в цьому корсеті

але тобі важко про це думати

адже тобі далі важко дихати

голова йде обертом

ти сидиш на зламаних клюшках для хокею на траві

і згадуєш усі вихідні коли твій батько лупив матір потайки від друзів

поки ти лупив ногами в стінку в дитячій

а сестра плакала назрив

тобі важко дихати

тобі направду в важко сидіти вже

з часом місця для тебе все менше і ноги вже не протягнеш

ти забився в куток

тебе загнали

сил відбиватися не має

звідкись долунає звук відкриття пляшки

і ти починаєш відчувати запах дешевої горілки

отже сьогодні або позасинають або буде крик

затуляєш руками вуха

тобі чим далі тим важче дихати

світла стає менше

кисень закінчується

ти ось ось знепритомнієш

поруч з усім цим вбранням

з якого твоє лише те що на тобі

сидиш понуро-тривожно ти

одяг в шафі

і

ти в шафі.

ти погоджуєшся на це

в маленькому місті мало способів проявити свою сексуальність

він проїздом

тобі 21

літо

він на позашляховику

ти скоро будеш під ним

як ти і фантазував…

всі колеса в багні

ви їдете за місто

там лише пагорби і поле

не повинно бути свідків

«він безпечний варіант»

говориш ти собі

ти його більше ніколи не побачиш

таких називають секс-туристами

або «…щось придумаємо. у мене буде годинка. далі я на Львів.»

ти на задньому сидінні

смердить свіжим шкіряним салоном

«турбуєшся про безпеку»

повторюєш собі ти

поки їдеш за місто на брудному позашляховику

незнайомця який точно збрехав про своє ім’я

ти давно не був з кимось близьким

все рівно що це на двадцять хвилин

і скоріше за все ти опісля будеш відчувати себе як остання шмата

«в маленькому місті мало способів проявити свою сексуальність»

з кожним разом це все менше звучить як виправдання

а більше як засудження в твоїй голові

засуджуєш сам себе

інші не зможуть

вони не знають

ти тримаєш список своїх коханці тільки для себе

ти говориш «а як щодо безпеки»

він починає говорити

і ти чуєш запах алкоголю від нього

він тягнеться до бардачка за презервативами

і ти бачиш напхані нашвидкуруч фотографії

його - його дружини - їхніх дітей

він збрехав про ім'я, а ти про вік

1:1

мораль це не те що працює для тебе коли тобі 17

і взагалі то в маленькому місті мало способів проявити свою сексуальність

ти питав про шлюб - він збрехав

та все рівно

ти точно не перший і не останній його попутник

ти намагаєшся здаватися спокійним

тобою трусить

він пересідає до тебе на заднє «безпечне» сидіння

а далі близькість груба та зовсім не виважена чи ввічлива

тобі боляче

ти кричиш

він каже «…перестань або вдарю.»

ти мовчиш

на твоє щастя

якщо воно і є

все триває дуже швидко

і коли ти виходиш назовні перехопити подих

мотор починає гудіти

і брудні шини далі їдуть багном

поки ти стоїш і нервово повторюєш

«в маленькому місті мало способів проявити свою сексуальність»

ти б хотів розповісте про це усім кого це може стосуватися

ти б хотів попередити про це усіх кого це може стосуватися

але ти не можеш -

поплачеш вдома

назрив.