незважаючи на моє тіло я прагну краси 

і я красу вигризаю 

із мʼясом розмови, 

до дір одяг, що з тобою разом носив

попроси мене не любити тебе, попроси

ти ж знаєш, що я ніколи в житті не нюхав такої землі! 

ніколи в житті я не був таким одиноким!

ніколи в житті я не рив нори й не їв корінці 

усе має починатися своєчасно 

через відновлення дикого кола простого життя 

я відкидаю все, що колись в тобі помічав

незважаючи на тебе я сам

я проростаю

коле у бо ці довгі прогулянки

доведуть до сказу заведуть до моги ли ш

ти під бо комфорт даєш ти наче

ф о р т е ц я

ц я ц ти

чому про нас не можна сказ ати в одни ні

лежати на трав і земл я ще холод на

я хочу плака ти пробач мою крихкість

моє почут тя крих кості крихкістки

звіс но

звіст кислі як я гидкі перші

паростки що про биваються

з-під землі

римуєця з в імлі

ми неправиль ні бо пробивали ся в імлі

мені сльо затікає у вухо

як це бути зрозу мілою

я тікаю з дому 

від ліжка від подушок

до чоловіків до жінок 

до схованок 

танцювати в чужій тіні бо там можна 

укритися від чужого сяйва 

де є лише

чужа лопатка та 

прохолодна щока 

і можливо тільки рука що тримає руку 

і можливо тільки рука що тримає талію

і можливо тільки моя краватка 

яку я знімаю 

закидаю на підвіконня 

le jour tombe 

si tard 

je ne remarque pas le ciel 

il fait nuit entre toi et moi¹

_________

¹ – https://www.youtube.com/watch?v=m-2U4NwAFTc 

похмілля блювання роблять мене 

емоційно недоступною 

Антон допиває другу каву 

мабуть нам потрібні цигарки 

я більше не напиватимусь так 

і не робитиму п’яною камінгаути 

Київ сповільнено 

я наче не вміщаюсь в собі

дивний день 

багато говорили про — аж не згадаю 

вона тягнеться з прощальним поцілунком

відвертаю обличчя до місяця 

аби підставити щоку 

нічого особистого 

чи така тьма особистого 

що все зсохло у трину

це ти ловиш перший осінній заморозок 

ти зажурений на вигорілому брезенті поля 

це ти чуєш як колією несеться потяг 

мислиш ритміку і кінчаєш з останнім стуком 

це я в кутку цілую блакитну людину 

з мокрим ротом і неживими руками 

якщо місяцями цілуватись з однією людиною 

твоя слина на смак стане їхня слина 

розкинула руки й вдихнула глибоко 

сутеніло, літо 

ти розповідав, як мрієш 

пройтися вулицею в сукні 

усміхалася та мріяла разом з тобою 

бо сукні — це для всіх 

за руки під гору

розкачуватися, ставати опорою 

твоя долоня була мʼяка, шкіра тепла, 

ти був серпневий, красивий

на світлофорі віддав мені свою кофту

а потім посадив на останній потяг метро 

сам перейшов на іншу гілку 

на іншу тональність 

гілка тріснула й літо обірвалося 

я все ще думаю 

яка саме сукня пасувала б тобі